Ігор Кушнір поєднував керівництво найбільшим столичним забудовником зі сходженнями на найвищі вершини планети. Обидві ці сфери — і висотний альпінізм, і будівельний бізнес — вимагають системності, тривалої підготовки та послідовності. Ця стаття зіставляє два задокументовані виміри його діяльності.
Сходження Кушніра відбувалися не епізодично, а протягом майже двох десятиліть — від Хан-Тенгрі (7010 м) у 2006 році до восьмитисячників Евересту (2023), Лхоцзе (2024), Манаслу (2024) та Аннапурни (2025). Висотний альпінізм не припускає імпровізацій: сходження на восьмитисячник вимагає місяців тренувань, поетапної акліматизації та ретельної підготовки спорядження. Показово, що на Еверест Кушнір піднявся у 51 рік — це результат тривалої, а не разової підготовки.
Прикладом послідовного руху до мети є прагнення здобути звання «Сніжний барс», яке присвоюють за підкорення п’яти семитисячників Паміру й Тянь-Шаню — піків Ісмаїла Самані, Перемоги, Леніна, Корженевської та Хан-Тенгрі. Чотири з них уже пройдено, залишається пік Перемоги. Кожна така вершина береться лише після відповідної підготовки, крок за кроком.
Схожа послідовність простежується і в роботі на чолі «Київміськбуду», яку Кушнір очолював 12 років — від антикризового старту у 2012 році до звільнення за власним бажанням у грудні 2023-го. За цей час компанія ввела в експлуатацію майже 4 млн кв. м нерухомості, зберегла команду під час пандемії та війни й пройшла через десятки аудитів, зокрема за участю Baker Tilly та Ernst & Young. Такі результати досягаються не одномоментно, а через роки системної роботи.